З переходом до ринкових умов господарювання в підприємницькій діяльності з'явилися нові терміни, поняття, підходи до ведення справ, які вже давно узвичаєні у практиці західного бізнесу. Як наслідок, недостатнє знання, а то і нерозуміння тієї чи іншої форми підприємництва призводять до дублювання чужого досвіду. Саме цими рисами характерна і рецепція такого поняття, як лізинг, адже лізинг є однією із найцікавіших форм інвестування, він дає можливість вижити малим, середнім і великим підприємствам, які потрапили у скрутне фінансове становище. Успіх лізингових відносин, та й взагалі лізингового бізнесу, в будь-якій галузі багато в чому залежить і від правильного розуміння його змісту, притаманних йому специфічних особливостей, їх адекват-ного відображення в методичних рекомендаціях та практичних рішеннях. Деякі питання лізингу досліджувались такими вітчизняними та зарубіжними вченими, як І. Якубівський, О. Трофімова, Д. Січко, В. Різник, В. Горемикін, О. Кабатова, В. Газман, Ю. Харитонов, В. Вітрянський, А. Асташкіна, І. Решітник та інші. Проте, незважаючи на ряд напрацювань з цієї проблематики, все ж таки існують питання, які потребують ґрунтовного вивчення та узагальнення. Тому метою цієї статті є висвітлення розвитку лізингу в окремих сферах господарювання та оцінка його значення. Сьогодні розвиток лізингу можна простежити в багатьох сферах господарювання, а саме: АПК, авіації (літакобудуванні), суднобудуванні, транспорті, в будівництві, харчовій промисловості, медицині тощо. Вагоме значення лізинг має для розвитку АПК. В сучасних ринкових умовах матеріально-технічна база агропромислового комплексу потребує певної інноваційної стратегії; забезпечення її окремими технічними засобами неможливе без впровадження такого методу фінансування, як лізинг. В. Гривківська [1, 39-40], враховуючи досвід зарубіжних країн, стверджує, що сільське господарство не може розвиватися без лізингу як джерела кредитування капіталовкладень. На її погляд, оскільки сільське господарство має специфічні риси, властиві тільки даній галузі виробництва (сезонність, уповільнений обіг капіталу, розрив у часі між витратами виробництва та надходженням фінансових ресурсів), і ці особливості відрізняються об'єктивним характером, сільське господарство потребує значно більшої підтримки з боку держави, одна з форм якої - лізинг на пільгових умовах. Підвищити ефективність сільського господарства України намагалися і за допомогою сільськогосподарських машин найбільшого у світі виробника «тоЬп Оееге». В Україну було ввезено 1000 зернозбиральних комбайнів і 650 тракторів цієї фірми. Вся завезена техніка була забезпечена сервісним та гарантійним обслуговуванням, але з причин низької культури землеробства, з врахуванням високої вартості ввезеної техніки, цей проект був приречений [2, 315]. Наступним кроком у розвитку лізингу в АПК було створення підприємств «Украгромаш-інвест» та «Украгролізинг». Важливою умовою розвитку агролізингу є законодавче врегулювання можливості оплати наданих за лізингом послуг в натуральній формі, тобто шляхом зустрічного постачання виробленої користувачем машин сільськогосподарської продукції. Верховна Рада України 7 лютого 2002 р. прийняла Закон «Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу» [3], згідно з яким одним із основних напрямів державної підтримки розвитку машинобудування є закупівля за рахунок бю¬джетних коштів вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу з подальшою її реалізацією сільськогосподарським товаровиробникам і підприємствам харчової та переробної промисловості на умовах фінансового лізингу. 12 липня 2001 р. Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про розвиток літакобудівної промисловості в Україні» [4]. Цим Законом для деяких підприємств літакобудівної галузі, зокрема державного підприємства «Укр-авіалізинг», запроваджувався пільговий режим оподаткування та митного оформлення матеріа¬лів, комплектуючих виробів і обладнання, що використовуються для потреб розробки, виробництва авіаційної техніки на надання послуг цим підприємствам. На розвиток авіакосмічної промисловості було прийнято і постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету, які виділяються на надання кредитів для здійснення операцій з фінансового лізингу авіаційної техніки» від 14 квітня 2004 р. № 469 [5]. Надалі уявляється доцільним забезпечення державою гарантії укладення договору фінансового лізингу для набуття вітчизняних літаків вітчизняними авіаперевізниками. У Посланні Президента України до Верховної Ради України «Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціаль¬ного розвитку України на 2002-2011 роки» [6] зазначалося, що Україна належить до промислово розвинених країн світу, має один з найбільших у Європі структурно розгалужених промислових комплексів. Серед наукоємних галузей вирізняється, зокрема, авіакосмічна. А переконливим доказом цього є серійне освоєння нових моделей літаків АН-70, АН-140 та АН-148, які по праву вважаються найперспективнішими моделями XXI ст. Лізинг в сфері літакобудування має низку специфічних особливостей, а саме: участь великої кількості учасників лізингової діяльності (інвесторів, страхових компаній, фінансових посеред¬ників, державних органів тощо), за участю яких реалізується ця угода; термін договору лізингу; вартість предмета лізингу [7, 15]. В розвинених зарубіжних країнах держава активно підтримує виробників авіаційної техніки, половина якої набувається на умовах лізингу. Зокрема, в Європі створення магістральних літа¬ків консорціуму «Ейрбас Індастрі» фінансується урядами Франції, Німеччини, Англії, Іспанії за довгостроковими кредитами [8, 145]. В Росії лі¬зингові компанії в сфері літакобудування почали створюватись ще в 1991 р. Першою стала лізинго¬ва компанія «Алак». В кінці 1993 р. була створена компанія «Аеролізинг», яка нині успішно проводить лізингові операції в авіації [9, 862]. Перспективним є розвиток лізингової діяль¬ності на ринку суднобудування. Суднобудування, як галузь промисловості, має значний виробничий і науковий потенціал, воно визнане пріоритетною галуззю на законодавчому рівні, тим са¬мим виступає як важливий сектор економіки, а отже, не випадковою держава виявляє особливу увагу до цієї галузі. Основними засобами державного стимулювання суднобудування, що випливають із чинного законодавства, є погашення заборгованості перед державним бюджетом та державними цільовими фондами, надання відповідним суб'єктам господарювання певних пільг і гарантій тощо. Як стверджують деякі дослідники, застосування лізингових механізмів у процесі будівництва суден в Україні не набуло поширення. Відомо, що всього 9-15 % основних засобів було придбано із застосуванням лізингових схем, а зношеність виробничих фондів досягає 60-80 %. Переваги лі¬зингу на сучасному етапі розвитку суднобудуван¬ня тлумачаться неоднозначно. У 2004 р. на питому вагу суден та судноремонтного обладнання в загальній структурі ринку лізингових послуг при¬падало 0,6 %. Це пояснюється тим, що транспортний бізнес має певні особливості [10, 24-25], які є невигідними для лізингових компаній: • судна - дорогі та складні з інженерного погляду споруди, які згідно з українським цивіль¬ним законодавством належать до нерухомого майна, що вимагає державної реєстрації й отримання дозволу державних органів на експлуатацію; • судна належать до категорії основних засобів, строк корисного використання яких складає понад 20 років. У зв'язку з цим мінімальні строки договору лізингу (з урахуванням пері¬оду будівництва) мають бути не меншими 8 років, а подібних довгострокових угод стро¬ком від 5 до 10 років у 2003 р. було здійснено лише 6 %; • лізингодавець має організувати процес проек¬тування судна, створити відповідні умови для фінансування його будування, технічного нагляду за його будуванням і здійснювати тривалий контроль за належною технічною та комерційною експлуатацією судна лізинго-одержувачем. Все це вимагає від лізингової компанії наявності в її штаті кваліфікованих експертів; • транспортна та судноплавна діяльність нале¬жить до галузей підвищеної небезпеки як з технічної точки зору (безпеки предмета лізин¬гу й екології), так і через нестабільність фрах¬тового ринку; • високий розмір авансових платежів (25-30 %), що є непосильним для дрібних судноплавних компаній. Переваги лізингу у придбанні майна суднохідними компаніями полягає в тому, що лізинг не вимагає від лізингоодержувача використання значних оборотних коштів, крім виплати авансо¬вих платежів. Враховуючи вищезазначене, вважаємо за необхідне практичне впровадження механізмів лі¬зингу у суднобудівній галузі. Слід розробити на загальнодержавному рівні програму розвитку і впровадження лізингу у практику суднобудуван¬ня як пріоритетної галузі промисловості та визначити такі основні завдання цієї програми для подальшого вирішення: законодавчо закріпи¬ти створення спеціалізованих державних лізин¬гових суднобудівних компаній; розробити типову форму лізингового договору; встановити в держа¬ві пільговий режим оподаткування; будування нових вітчизняних суден має відбуватися за дого¬вором лізингу з вітчизняними судноплавними компаніями чи будування нових суден на основі договору лізингу з іноземними судноплавними компаніями; фінансовий лізинг має використовуватися у процесі збуту не лише нових суден, а й оновлених, що значно зекономить кошти лізинго-давців; держава має надавати лізингоодержувачу відповідні компенсації у складі лізингових плате¬жів тощо. На увагу заслуговує розвиток лізингу автотранспортних засобів, адже лізинг автотранспор¬ту за різними даними складає в структурі лізингових послуг від 15 до 18 %. До того ж, як зазна¬чають деякі дослідники, найпопулярнішим предметом лізингу з 2004 р. залишаються легкові автомобілі та інші транспортні засоби [11, 9]. Практика купівлі автомобілів у лізинг поширена за кордоном, проте в Україні сьогодні нараховується декілька десятків різних компаній, які готові надати автомобіль в лізинг. У більшості лізингових компаній легкові автомобілі мають найбільшу частку в портфелі лізингових угод (22 %). Потреба в транспортних засобах має тенденцію до зростання в Україні, а тому попит на лізинг як один із видів їх набуття теж буде збільшува- тись. При укладенні договору лізингу автотранспорту необхідно передбачити весь спектр основних і додаткових послуг, які будуть надаватися лізингодавцем. Враховуючи високу конкуренцію на ринку лізингу автотранспортних засобів, доцільним є запровадження і розширення переліку послуг, які надаються лізинговими компаніями, як це має місце в практиці окремих зарубіжних країн. Зокрема, в Росії на ринку лізингу автотранспортних засобів виділяють додаткові послуги, найбільш поширеними з яких є: проходження державного технічного огляду, сезонна заміна і зберігання шин, надання замінного автомобіля на період проходження технічного обслуговування, проходження технічного обслуговування згідно з програмами виробників, ремонт транспортних засобів, надання карт на бензин, стоянок [12, 89-90]. В сучасних економічних умовах лізинг - це дієвий інструмент фінансування купівлі транспортного засобу, мета якого полягає в довгостроковій оренді автомобіля. Умови лізингу стають дедалі більш прийнятними і навіть вигідними за певних обставин. Купівля автомобіля за договором лізингу відбувається за схемою фінансового лізингу. Лізинг - це комплексна послуга, яка не лише включає фінансування купівлі автомобіля, а й передбачає сервіс, зокрема реєстрацію і страхування авто, його технічне обслуговування тощо. У боротьбі за клієнта багато лізингових компаній зараз готові надати клієнтам цілодобову техпідтримку, додатковий комплект гуми і навіть довзоляють необмежений пробіг автомобіля, хоча раніше були ліміти, за перевищення яких застосовувалися штрафні санкції. Крім того, за бажанням лізингоодержувача в розмір платежу можна включити такі послуги, як паливні карти, замінні автомобілі (наприклад, в разі ДТП або поломки авто) і деякі ремонти [13]. Слід також відзначити, що у сучасних умовах розвитку промисловості лізинг устаткування вва¬жається одним з найзручніших економічних ін¬струментів. Для кожного підприємства існує можливість модернізації власних виробничих по¬тужностей без великих первинних капіталовкладень. Лізинг устаткування дає можливість брати майно в лізинг на тривалий термін. Щоб отримати устаткування для майбутнього його використання у виробничому процесі, можна піти різними шляхами: лізинг, оренда, кредит тощо. Найбільш прийнятним способом в цьому відношенні виступає лізинг устаткування, оскіль¬ки придбання устаткування за договором лізингу не вимагає сплати відразу всієї суми, обумовленої в договорі. Отже, для того щоб ринок лізингових послуг ставав більш дієвою та прозорою складовою сучасного ринку капіталів, необхідно створити міцне підґрунтя для його розвитку — сприятливу законодавчу базу, яка б у майбутньому забезпечила ефективне функціонування лізингового бізнесу. Оскільки сприятливе законодавче середовище є запорукою розвитку лізингу, адекватний нормативний режим лізингу спроможний забезпечити йому рівне чи навіть сприятливіше підґрунтя для розвитку порівняно з іншими методами фінансу¬вання. ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА
Гривківська О. В. Лізинг як форма кредитування сільськогосподарського виробництва / О. В. Грив¬ківська // Економіка АПК. - 1998. - № 11. -С. 39-42. Лапишн Ю. Н. Инвестиционная политика : учеб. пособ. / Ю. Н. Лапьігин, Е. В. Сокольских. - М. : Альма Матер ; Академический Проект, 2005. -427 с. Про стимулювання розвитку вітчизняного машино¬будування для агропромислового комплексу: Закон України від 7 лютого 2002 р. № 3023-ПІ // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 24. - Ст. 167. Про розвиток літакобудівної промисловості: Закон України від 12 липня 2001 р. № 2660-ІН // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - Хе 50. - Ст. 261. Про затвердження порядку використання коштів державного бюджету, які виділяються на надання кредитів для здійснення операцій з фінансового лізингу авіаційної техніки : Постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 р. № 469 // Офіційний вісник України. - 2004. - № 15. -Ст. 1045. Послання Президента України до Верховної Ради України «Європейський вибір. Концептуальні заса¬ди стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-20011 роки» // Урядовий кур'єр. -2002. - 4 червня. 7. Заргано М. Г. Управление лизинговьім процессом в авиакомпании / М. Г. Заргано // Лізинг. - 2007. -№7.-С. 15-18. 8. Красева Т. А. Основи лизинга / Т. А. Красева. -Ростов на Дону : Феникс, 2003. - 224 с. 9. Горемьїкин В. А. Лизинг : учеб. / В. А. Горемьїкин. -[изд. 2-е, исправл.и дополи.]. - М.: Информационно-издательский дом «Филинь» ; Информцентр XXI века, 2005. - 944 с. 10. Пісьменна К. Впровадження лізингу на ринку суд¬нобудування в контексті державного регулювання господарських правовідносин / К. Пісьменна // Підприємництво, господарство і право. - 2007. -№ 6. - С. 23-26. 11. Іщенко Г. В Україні лізинговий бум / Г. В. Іщенко // Урядовий кур'єр. - 2008. - № 75. - С. 9. 12. Ковинев С. Л. Лизинговьіе сделки. Рекомендации по избежанию ошибок / С. Л. Ковьшев. - М.: Вершина, 2006. - 224 с. 13. Лизинг авто имеет ряд преимуществ перед тради-ционньїм кредитом [Електронний ресурс]. - Режим доступу : Ьйр://\ут^1еа8Іп§.ог§.иа/иа/риЬ1іса£іоп8 /?ріа=3973
