Порядок проведення службового розслідування
Одним із елементів правового статусу державних службовців є передбачене чинним законодавством право державних службовців вимагати службового розслідування з метою зняття безпідставних, на думку службовця, звинувачень або підозри щодо себе (ст. 11 Закону України "Про державну службу". Є й інші причини крім вимоги службовця для службових розслідувань стосовно державних службовців. Підстави, організація і процедура проведення службових розслідувань спочатку були врегульовані постановою Кабінету Міністрів "Про затвердження Порядку проведення службового розслідування" від 4 березня 1995 р. № 160, а нині регулюються постановою Кабінету Міністрів "Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно державних службовців" від 13 червня 2000 р. № 950.
Під службовим розслідуванням стосовно державного службовця будемо розуміти нормативно врегульовану перевірку виконання цим державним службовцем своїх службових обов'язків групою уповноважених осіб (комісією) з метою обґрунтування висунутих до нього претензій чи спростування останніх.
Вичерпний перелік підстав для проведення службового розслідування стосовно державних службовців, визначених в НПА, міститься в п. 1 постанови Кабінету Мінстрів від 13 червня 2000 р. №950:
• невиконання або неналежне виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові,
Статус державних службовців
державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян;
• недодержання ними законодавства про державну службу, про боротьбу з корупцією, порушення етики поведінки;
• вимогу державного службовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.
За анонімними повідомленнями, заявами та скаргами службове розслідування не проводиться.
Рішення щодо проведення службового розслідування приймається вищими посадовими особами України (Президент, Прем'єр-міністр), першим віце-прем'єр-міністром України, керівником державного органу (посадовою особою), що призначив на посаду державного службовця, стосовно якого має проводитися службове розслідування, керівником органу, в якому працює державний службовець.
Головдержслужба може проводити службові розслідування за дорученням вищих посадових осіб України та Першого віце-прем'єрміністра України, а у разі без¬посереднього звернення до Головдержслужби державного службовця рішення щодо проведення службового розслідування приймається керівником Головдерж¬служби (п. 2 Постанови).
Рішенням щодо проведення службового розсліду-вання призначаються комісія з проведення службового розслідування (голова комісії, інші члени комісії), мета і дата початку та закінчення службового розслідування. Термін службового розслідування не може перевищувати двох місяців.
Якщо рішення щодо проведення службового розслідування прийнято вищими посадовими особами Украї-ни, Першим віце-прем'єр-міністром України, то склад комісії з проведення службового розслідування, мета і дата початку та закінчення службового розслідування визначаються керівником державного органу, якому доручено проведення службового розслідування. Службове розслідування у цьому випадку має бути проведене в термін, визначений посадовою особою, яка прийняла рішення про його проведення.
У разі потреби до проведення службового розслідування можуть залучатися вчені, працівники державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (за погодженням із їх керівниками).
До участі у проведенні службового розслідування не повинні залучатися посадові особи державного органу, якщо обставини свідчать про їхню особисту зацікавленість у результатах розслідування (п. З Постанови).
Службове розслідування проводиться з відстороненням державного службовця від виконання повноважень за посадою або без такого відсторонення. Рішення про відсторонення приймається за поданням голови комісії з проведення службового розслідування керівни-ком державного органу, в якому працює службовець.
За державним службовцем на час відсторонення від виконання повноважень за посадою зберігається заробітна плата (п. 4 Постанови).
Члени комісії з проведення службового розслідування несуть персональну відповідальність згідно із законодавством за повноту, всебічність і об'єктивність висновків службового розслідування та нерозголошення інформації, що стосується цього розслідування.
Членам комісії надається право:
• отримувати від державних службовців, інших працівників державного органу, в якому працює особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, усні чи письмові пояснення, консультації спеціалістів із питань службового розслідування;
• ознайомлюватися і вивчати з виїздом на місце від-повідні документи, у разі потреби знімати з них копії та долучати їх до матеріалів службового розслідування;
• отримувати та збирати згідно із законодавством інформацію, пов'язану зі службовим розслідуванням, від інших юридичних та фізичних осіб на підставі запи-ту керівника державного органу (посадової особи), який призначив службове розслідування, або керівника державного органу, якому доручено проведення службового розслідування (п. 6 Постанови).
Особа, стосовно якої проводиться службове розслі-дування, має право в будь-який момент узяти в ньому участь, пояснювати факти, робити заяви, подавати від-повідні документи і порушувати клопотання про залучення нових документів, вимагати додаткового ви-вчення пояснень осіб, причетних до справи (п. 7 Постанови).
За.результатами службового розслідування комісія складає акт, у якому зазначає:
• факти і суть звинувачень або підозри, які стали підставою для проведення службового розслідування, посада, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін служби у державному органі і перебування на займаній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування;
• висновки службового розслідування, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, що знімають з державного службовця безпідставні звинувачення або підозру.
Акт службового розслідування, підписаний членами комісії, надається для ознайомлення державному службовцю, стосовно якого проводилося розслідування, і подається на розгляд керівникові державного органу (посадової особи), який призначив службове розслідування.
За результатами розгляду керівник державного органу (посадова особа), який прийняв рішення щодо проведення службового розслідування, приймає в десятиденний термін відповідне рішення, з яким ознайомлюється державний службовець.
За матеріалами службового розслідування держав-ний службовець може бути притягнутий до юридичної відповідальності (ст. 147—152 Кодексу законів про працю України, ст. 14, 24 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 50, 109—110, 157—163, 175—177, 183—184, 210—211, 364—370 Кримінального кодексу України, ст. 174—176, 1173—1176 Цивільного кодексу України, ст. 105, 171—183 Кодексу ад-міністративного судочинства України, ст. 14, 38 Закону України "Про державну службу", ст. 7—12 Закону України "Про боротьбу з корупцією", п. 8—10 постано-ви Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 р. № 950).
Рішення за результатами службового розслідування державний службовець може оскаржити згідно з чинним законодавством (ст. 55 Конституції України, ст. 150, 221—241, 259 Кодексу законів про працю України, ст. 6, 17 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 11 Закону України "Про державну службу", п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 р. №950). Відповідно, оскарження може бути спрямоване до державного органу вищого рівня, органу інспекції праці Мінпраці, Головдержслужби, органів прокуратури, адміністративного суду. Розглянута у підрозділах 6.1—6.5 сукупність правових категорій та норм утворює міжгалузевий інститут правового статусу українського державного службовця. Розуміння цього статусу допоможе під час набуття знань про решту інститутів державної служби.
