Правові джерела державної служби в Україні — це принципи, правила та норми, закріплені в нормативно-правових актах, які регулюють правовідносини в галузі державної служби, в тому числі: правовий статус державних службовців, гарантії і процедури його реалізації, умови, порядок проходження і припинення державної служби, види заохочень і відповідальності державних службовців. Сукупність цих правових норм утворює правовий інститут державної служби як частину адміністративного права та інших галузей права: конституційного, трудового, соціального та деяких інших галузей права.
Історичним прикладом правових джерел Російської імперії може слугувати вже згадуваний вище закон "Про порядок державної служби" (Петровська табель про ранги) від 24 січня 1722 р.
У другій половині XX ст. було ухвалено низку міжнародно-правових актів, які регулюють права і обов'язки державних посадових осіб (державних службовців). Серед них — Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку, ухвалений резолюцією № 34/169 від 17 грудня 1979 р. XXXIV сесії ООН, у восьми стат-
тях якого окреслені такі вимоги до посадовців: служіння суспільству (громаді); підпорядкованість законодавству; захист людських прав; дотримання конфіденційності службової інформації; боротьба з корупцією тощо.
У сучасній Україні першим спеціалізованим нормативно-правовим актом у галузі державної служби став Закон України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 р. З того часу створено розгалужену правову систему, до якої входять декілька сот НПА.
До основних з них належать:
1) Конституція України, якав ст. 38 визначила право громадян на участь в державному управлінні та право на доступ до державної служби і служби в органах міс-цевого самоврядування (ст. 38);
2) Закон України "Про державну службу", який деталізував завдання, принципи, засоби державної служ-би; права і обов'язки державних службовців;
3) Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування", який деталізував завдання, принципи, засоби та особливості служби в органах місцевого самоврядування; права і обов'язки відповідних службовців;
4) Указ Президента України "Про підвищення ефективності системи державної служби";
5) Указ Президента України "Стратегія реформування державної служби";
6) Указ Президента України "Про реформування законодавства про державну службу";
7) Концепція адміністративної реформи в Україні;
8) Загальні правила поведінки державного службовця.
Крім того, розроблено й ухвалено значну кількість НПА, які уточнюють особливості спеціалізованої державної служби за галузями діяльності, серед яких за-кони України:
1) "Про статус суддів";
2) "Про прокуратуру";
3) "Про міліцію";
4) "Про державну податкову службу в Україні";
5) "Про Службу безпеки України";
6) "Про боротьбу з корупцією";
7) "Про дипломатичну службу";
8) "Про статус народного депутата України";
9) "Про Національний банк України".
За оцінкою В. Малиновського, нормативно-правова база регулювання державної служби у 2003 р. налічувала більше 600 нормативно-правових актів, у тому числі близько 40 законів, понад 200 указів і розпоряд-Президента, більше 400 актів Кабінету Міністрів та Головного управління державної служби.
Схожу, але іншу оцінку кількості НПА в галузі державної служби станом на 2001 р. зроблено підрозділом освіти і науки Кабінету Міністрів у постанові Кабінету Міністрів України "Про затвердження наукової програми дослідження розвитку державної служби та вдосконалення кадрового забезпечення державного управління" від 8 серпня 2001 р. № 953: понад 650 нормативно-правових актів, серед яких 37 законів, понад 200 указів і розпоряджень Президента України, 400 актів Кабінету Міністрів України та Головдержслужби.
Усі ці нормативно-правові акти не лише безпосередньо регулюють діяльність державних службовців, а й є базою для розробки галузевих, регіональних та місцевих нормативних і розпорядчих документів з питань державної служби, тобто дають можливість сформувати важливу складову системи державної служби.
| 
