Каталог статей

ответ на билет

Предмет: Отношение студентов к западным праздникам.
Цель исследования: узнать отношения к западным праздникам среди студенческой молодежи, выявить модели их празднования.

Оглавление:

Введение
Основная часть:
Глава 1. Служебный этикет юриста и его принципы
Глава 2. Формы проявления эстетической культуры юриста
Глава 3. Внешние атрибуты юриста
Заключение
Список использованной литературы

Зміст
Роль опитувань у зборі первинної соціальної інформації
Анкетні опитування
Види анкетування
Метод інтерв'ю
Метод експертних оцінок
Соціометричне опитування

ЗМІСТ

I. ОСОБА ЗЛОЧИНЦЯ ТА ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ЇЇ КРИМІНОЛОГІЧНОГО ВИВЧЕННЯ ______________ ст. 3

ВСТУП
1.1. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ВИВЧЕННЯ ОСОБИ ЗЛОЧИНЦЯ ____________________________________________________ ст. 4
1.2. ОСНОВНІ РИСИ ОСОБИСТОСТІ ЗЛОЧИНЦЯ __________ ст. 6
1.3. КЛАСИФІКАЦІЯ І ТИПОЛОГІЯ ЗЛОЧИНЦІВ _________ ст. 8

II. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕКОНОМІЧНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ ______________________________________ ст.10

ВСТУП
2.1. ЕКОНОМІЧНА ЗЛОЧИННІСТЬ ______________________ ст.10
2.2. ТІНЬВА ЕКОНОМІКА ______________________________ ст.13
2.3.ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНЦІВ ____________________ ст.16
2.3.МОТИВИ,ПРИЧИНИ ТА ОБСТАВИНИ ВЧИНЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ЗЛОЧИНІВ ____________________________ ст.17
ЗАКЛЮЧЕННЯ _______________________________________ ст.18
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ_________________________________ ст.20

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

1. Криминология: Учебник / Под ред. В.Н. Кудрявцева и В.Е.Эминова. 2-е изд. - М.: Юристь, 1999. С.678.

2. Криминологи:Учебник / Под ред В.Г. Лихолоба – К:- Донецк, 1997. С. 398.

3. Криминология: Учебник / Беляэв Н.А. и др. Под ред. В.В. Орехова – Санк-Петербург: Университет, 1992. С. 216

4. Криминология. – М: МГУ, 1994. С.415.

5. Титаренко Ю.Л., Филонов В.П, Коваленко О.И. Хозяйственные преступления. – Донецк, 1998. С.688.

6. Жулинський Н. Хто вони, неповнолітні? // Голос України. – 1995. – 26 січ.

7. Савонюк Р. Соціолого-правове дослідження, або думки засуджених. // Право України - 1999 - № 7 – С. 79.

8. Ущаповський В. Тіньова економіка як інфраструктура організованої злочинності: сутність, тенденції розвитку, кримінально-правові проблеми. // Право України. – 2000 - № 2 – С.62.

Державна пільга, у традиційному розумінні цього поняття, - це передбачене законодавством повне або часткове звільнення певних категорій громадян від виконання обов'язку або надання додаткових прав.
Чинне законодавство не дає визначення поняття пільг, попри те, що в ньому сам термін "пільги" вживається доволі часто (наприклад, ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; ст. 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" і т. д.)
Загалом правова база про забезпечення громадян державними пільгами складається з 25 законів і актів Кабінету Міністрів України, що, безумовно, ускладнює правозастосовну діяльність, викликає соціальну та політичну напругу.
На сьогодні не існує єдиного підходу до розуміння змісту, правової природи державних пільг в Україні. Разом з тим система їх неоднорідна. Розрізняють пільги, що надаються громадянам за життєвих обставин, які зумовлюють необхідність особливої уваги до людини, тобто є частиною державної системи соціального забезпечення, та пільги, які пов'язані зі службовим статусом особи чи видом її трудової діяльності. Тому всю систему державних пільг поділимо на соціальні та професійно-побутові пільги.

1.Вступ.
2.Сутність та значення масової інформації та ЗМІ.
3.Поняття „імідж” та технологія його створення. Імідж у політиці.
4. Технологія створення іміджу сучасного українського політика.
5. Висновки.
6. Список використаної літератури.

1. Закон України “Про інформацію” // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №15. – с. 320.
2. Закон України “Про державну таємницю” // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 16. – с. 422.
3. Закон України “Про телебачення і радіомовлення” // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 10. – с. 246.
4. Закон «Про рекламу» // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 9. – с. 521.
5. Закон України “Про друковані засоби масової інформації в Україні ” // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 1. – с. 2.
6. Збірник “Современное право средств массовой информации в США ”. – М. : Центр “ Право СМИ ”, 1997. – с. 11.
7. Іщук В. Україна: проблема престижності та ідентичності (масова комунікація і культура як суб’єкти формування громадянської та національної свідомості). – К.: Смолоскип, 2000.
8. Контенент – аналитические иследования СМИ и пропаганда: Учебно-методическое пособие. – М., 1988.
9. Онисько О. Лицарі розмитого іміджу // Політика і культура. – 2000. - №13 (48). – с.8-9.
10. Почепцов Г.Г. Паблик рилейшенз, или как успешно управлять общественным мнением. – М.: Центр, 1998. – с. 35.
11. Роль та місце засобів масової інформації у виборчому процесі. / Ред. М.М. Рябець. – К.: НВП “Проком”, 2000.
12. Україна і світ сьогодні. – 2003.
13. Федотова Л.Н. Массовая информация: стратегия производства и тактика потребления. – М.: МГУ, 1996. – с. 232.