Методи управління державною службою
Визначимо, що методи управління державною службою — це способи виконання її завдань та функцій. Є велика кількість методів управління, значну частину яких використовують в управлінні державною службою. Ці методи управління державною службою можемо об'єднати в декілька основних груп, а саме: адміністративно-правові, економічні, організаційні, соціально-психологічні методи.
Адміністративно-правові методи охоплюють розробку та ухвалення нормативно-правових актів, які ре-гулюють державне управління, державну службу та правовідносини державних органів і державних службовців з приватними фізичними та юридичними особами (громадянами, підприємствами, громадськими організаціями та ін.); безпосереднє керівництво; координацію, прогнозування і планування діяльності дер-жавних органів та державної служби; контроль законності та ефективності державної служби.
Економічні методи охоплюють організацію системи фінансування діяльності державної служби, оплати праці державних службовців та їх пенсійного забезпечення.
Організаційні методи охоплюють розробку і впро-вадження ефективної структури системи державного управління та внутрішніх організаційних структур державних органів; здійснення інформаційного забезпечення, підготовки та прийняття управлінських рі-шень; контроль за їх реалізацією.
Соціально-психологічні методи охоплюють: наукові розробки концепції управління суспільством з урахуванням інтересів суспільства та психологічних прийомів створення мікроклімату в колективах державних органів, сприятливого і для державних службовців, і для приватних осіб; впровадження наукових розробок у повсякденну діяльність державних органів.
Застосування оптимальної сукупності різноманітних методів залежно від особливостей реалізації тих чи інших функцій, специфіки державних органів, конкретних ситуацій та обставин дасть змогу поєднати ефективність надання суспільних послуг з мінімальною вартістю державної служби для суспільства.
Сутність правового поняття "державний службовець". Типи посад державних службовців
Для розгляду цієї теми слід визначити ключові терміни державної служби: посада, посадова особа, службовець, службова особа, державний службовець, статус державного службовця.
Чинним законодавством визначено, що посада — це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу, організації чи їх апарату (ст. 2 Закону України "Про державну службу").
Посадові особи — це керівники, заступники керівників державних органів чи їх апарату, інші службовці, на яких законами або підзаконними НПА покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій (ст. 2 Закону України "Про державну службу").
Службовці — це група осіб, які професійно здійснюють управлінські й допоміжні функції та виконують завдання діючих державних органів, установ, підприємств, громадських організацій тощо.
Службові особи — це особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також постійно чи тимчасово обіймають на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням.
Службовими особами, які займають відповідальне становище, є особи, посади яких згідно зі ст. 25 Закону України "Про державну службу" віднесені до третьої, четвертої, п'ятої та шостої категорій, а також судді, прокурори і слідчі, керівники, заступники керівників органів державної влади та управління, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.
Службовими особами, які займають особливо від-повідальне становище, є особи, зазначені в частині першій ст. 9 Закону України "Про державну службу" (Президент України, Голова Верховної Ради України та його заступники, народні депутати України, Прем'єр-міністр України, члени Кабінету Міністрів України, Голова та члени Конституційного Суду України, Голова та судді Верховного Суду України, голови та судді вищих спеціалізованих судів України, Генеральний прокурор України та його заступники), та особи, посади яких згідно зі ст. 25 того ж Закону віднесені до першої та другої категорій державних службовців (ст. 364, 368 Кодексу адміністративного судочинства України). Дещо спірним видається використання Т. Желюк наведеного визначення службових осіб у Кримінальному кодексі як визначення посадових осіб та об'єднання цих двох термінів під спільною назвою посадових осіб.
Державні службовці — це особи, які займають посади в державних органах, організаціях чи їх апараті, зайняті професійною діяльністю для розробки і реалізації управлінських рішень, спрямованих на виконання державних функцій (ст. 1 Закону України "Про державну службу").
Посади державних службовців в Концепції адміністративної реформи в Україні запропоновано поділяти на три основних типи: політичні, адміністративні, патронатні.
• Державні службовці, що обіймають політичні посади, є найвищими посадовцями держави. Вони розробляють державну політику та керують її реалізацією, їхня професійна діяльність не регулюється Законом України "Про державну службу". Це — Президент України, Голова Верховної Ради, народні депутати, Прем'єр-міністр, віцепрем'єрміністри, міністри, голови та судді Конституційного, Верховного та вищих спеціалізованих судів.
• Державні службовці, що обіймають адміністративні посади, є керівниками центральних, регіональних, місцевих державних органів, їх підрозділів, спеціалістами. Вони реалізують державну політику, готують проекти управлінських рішень вищого рівня, ухвалюють управлінські рішення регіонального та місцевого рівнів, забезпечують стабільну роботу органів державної влади, їхня професійна діяльність регулю-ється Законом України "Про державну службу". Це — заступники міністрів, голови державних комітетів та інших центральних органів виконавчої влади, їх за-ступники, керівники управлінь, відділів, спеціалісти, голови місцевих державних адміністрацій, їх заступники, керівники управлінь, відділів, спеціалісти.
• Державні службовці, що обіймають патронатні посади, є допоміжними службовцями. Вони здійснюють організаційне, інформаційне та інше забезпечення діяльності керівників державних органів, їхня професійна діяльність лише частково регулюється Законом України "Про державну службу" (ст. 15, 30). Це — радники, консультанти, прессекретарі, помічники та секретарі керівників. їх належність до державних службовців є частковою.
Отже, лише державні службовці, які обіймають ад-міністративні посади, повністю відповідають характеристикам державної служби, а їхня професійна діяль-ність регулюється чинним Законом України "Про дер-жавну службу". Тому наступні підрозділи в основному будуть присвячені аналізу діяльності на адміністратив-них посадах.
