Каталог статей

Організація сучасної адвокатури України.
Адвокат у кримінальному процесі.
Представництво адвоката в цивільному процесі.

Литература
1.Конституция (Основной Закон) Украины - Принятая Верховным Сове-
том Украины 28.06.1996г
2.Аграрное право. Учебник под ред. Г.Е.Быстрова, М.И.Козыря. - М.: Юрид. лит., 1996. - 640 с.
3.Кодекс законов о труде Украины/ Утвержден Законом Украины от 10 декабря 1971 г.//Ведомости Верховной Рады Украмны. - 1971. - N50. - Ст.375.
4. ПОСТАНОВА ПЛЕНУМУ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ N 2 від 01.04.83 Про практику розгляду судами України трудових спорів колгоспників.

ЗМІСТ

I. ОСОБА ЗЛОЧИНЦЯ ТА ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ЇЇ КРИМІНОЛОГІЧНОГО ВИВЧЕННЯ ______________ ст. 3

ВСТУП
1.1. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ВИВЧЕННЯ ОСОБИ ЗЛОЧИНЦЯ ____________________________________________________ ст. 4
1.2. ОСНОВНІ РИСИ ОСОБИСТОСТІ ЗЛОЧИНЦЯ __________ ст. 6
1.3. КЛАСИФІКАЦІЯ І ТИПОЛОГІЯ ЗЛОЧИНЦІВ _________ ст. 8

II. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕКОНОМІЧНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ ______________________________________ ст.10

ВСТУП
2.1. ЕКОНОМІЧНА ЗЛОЧИННІСТЬ ______________________ ст.10
2.2. ТІНЬВА ЕКОНОМІКА ______________________________ ст.13
2.3.ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНЦІВ ____________________ ст.16
2.3.МОТИВИ,ПРИЧИНИ ТА ОБСТАВИНИ ВЧИНЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ЗЛОЧИНІВ ____________________________ ст.17
ЗАКЛЮЧЕННЯ _______________________________________ ст.18
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ_________________________________ ст.20

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

1. Криминология: Учебник / Под ред. В.Н. Кудрявцева и В.Е.Эминова. 2-е изд. - М.: Юристь, 1999. С.678.

2. Криминологи:Учебник / Под ред В.Г. Лихолоба – К:- Донецк, 1997. С. 398.

3. Криминология: Учебник / Беляэв Н.А. и др. Под ред. В.В. Орехова – Санк-Петербург: Университет, 1992. С. 216

4. Криминология. – М: МГУ, 1994. С.415.

5. Титаренко Ю.Л., Филонов В.П, Коваленко О.И. Хозяйственные преступления. – Донецк, 1998. С.688.

6. Жулинський Н. Хто вони, неповнолітні? // Голос України. – 1995. – 26 січ.

7. Савонюк Р. Соціолого-правове дослідження, або думки засуджених. // Право України - 1999 - № 7 – С. 79.

8. Ущаповський В. Тіньова економіка як інфраструктура організованої злочинності: сутність, тенденції розвитку, кримінально-правові проблеми. // Право України. – 2000 - № 2 – С.62.

Державна пільга, у традиційному розумінні цього поняття, - це передбачене законодавством повне або часткове звільнення певних категорій громадян від виконання обов'язку або надання додаткових прав.
Чинне законодавство не дає визначення поняття пільг, попри те, що в ньому сам термін "пільги" вживається доволі часто (наприклад, ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; ст. 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" і т. д.)
Загалом правова база про забезпечення громадян державними пільгами складається з 25 законів і актів Кабінету Міністрів України, що, безумовно, ускладнює правозастосовну діяльність, викликає соціальну та політичну напругу.
На сьогодні не існує єдиного підходу до розуміння змісту, правової природи державних пільг в Україні. Разом з тим система їх неоднорідна. Розрізняють пільги, що надаються громадянам за життєвих обставин, які зумовлюють необхідність особливої уваги до людини, тобто є частиною державної системи соціального забезпечення, та пільги, які пов'язані зі службовим статусом особи чи видом її трудової діяльності. Тому всю систему державних пільг поділимо на соціальні та професійно-побутові пільги.

1.Вступ.
2.Сутність та значення масової інформації та ЗМІ.
3.Поняття „імідж” та технологія його створення. Імідж у політиці.
4. Технологія створення іміджу сучасного українського політика.
5. Висновки.
6. Список використаної літератури.

1. Закон України “Про інформацію” // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №15. – с. 320.
2. Закон України “Про державну таємницю” // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 16. – с. 422.
3. Закон України “Про телебачення і радіомовлення” // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 10. – с. 246.
4. Закон «Про рекламу» // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 9. – с. 521.
5. Закон України “Про друковані засоби масової інформації в Україні ” // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 1. – с. 2.
6. Збірник “Современное право средств массовой информации в США ”. – М. : Центр “ Право СМИ ”, 1997. – с. 11.
7. Іщук В. Україна: проблема престижності та ідентичності (масова комунікація і культура як суб’єкти формування громадянської та національної свідомості). – К.: Смолоскип, 2000.
8. Контенент – аналитические иследования СМИ и пропаганда: Учебно-методическое пособие. – М., 1988.
9. Онисько О. Лицарі розмитого іміджу // Політика і культура. – 2000. - №13 (48). – с.8-9.
10. Почепцов Г.Г. Паблик рилейшенз, или как успешно управлять общественным мнением. – М.: Центр, 1998. – с. 35.
11. Роль та місце засобів масової інформації у виборчому процесі. / Ред. М.М. Рябець. – К.: НВП “Проком”, 2000.
12. Україна і світ сьогодні. – 2003.
13. Федотова Л.Н. Массовая информация: стратегия производства и тактика потребления. – М.: МГУ, 1996. – с. 232.

1. М.І. Пірен Конфлікти в системі політико-управлінської діяльності – Київ, НАДУ, 2003 р.
2. В.А. Сухарёв Регуляция конфликтных состояний// “Быть деловым человеком” – Симферополь, ”Бізнес-информ”, 1996 г. с.106-122
3. Алан Пиз Язык телодвижений – 2005 г.
4. Ньеренберг Д.И., Валеро Г.Х. Учитесь читать человека, как книгу, Киев, 1988

1. Вступ
2. Як “читати” людей при спілкуванні
3. Висновки
4. Список використаної літератури

1. М.І. Пірен Конфлікти в системі політико-управлінської діяльності – Київ, НАДУ, 2003 р.
2. В.А. Сухарёв Как распознавать людей по язіку мисики, жестов и телесніх движений // “Быть деловым человеком” – Симферополь, ”Бізнес-информ”, 1996 г. с.26-38
3. Алан Пиз Язык телодвижений – 2005 г.
4. Ньеренберг Д.И., Валеро Г.Х. Учитесь читать человека, как книгу,
Киев, 1988

1. Правове забезпечення етики поведінки державних службовців 3
2. Правила поведінки державних службовців та Кодекс поведінки державних службовців. 5
Список використаних джерел. 13

1. Конституція України. – К., 1996. – ст. 18
2. Про державну службу: Закон України від 16.12.1993 р. // Голос України. – 1994. – 5 січня
3. Загальні правила поведінки державних службовців // Державна служба в Україні // Бюлетень законодавства та юридичної практики України. – К., 2002. – с. 314
4. Кобликов В. Юридическая этика. – М., 2001. – ст. 76
5. Рудакевич М. І. Етика державних службовців: Монографія. — К.: На¬ціональна академія державного управління при Президентові Украї¬ни. – 2003 - ст. 211
6. Рудакевич М. І. Етика державних службовців: Монографія. — К.: На¬ціональна академія державного управління при Президентові Украї¬ни. – 2003 - ст. 211
7. Рудакевич М. І. Етика державної служби. Зарубіжний досвід.— К., 2002.-110 с.

Зміст
Поняття етики державного службовця 2
Поняття та етичні аспекти іміджу державного службовця 3
Список використаних джерел. 7

1. Про державну службу: Закон України від 16.12.1993 р. // Голос України. — 1994. — 5 січня.
2. Кодекс державного службовця. Затверджений Міністерством юстиції України 7 листопада 2000 року № 783/5004 // Електронна правова система «Инфодиск» - 2006 - № 3;
3. Дубенко С.Д. Державна служба і державні службовці в Україні. — К: «Видавничий дім», 1999. — 242 с. — С. 53-65.
4. Рудакевич М. І. Етика державної служби. Зарубіжний досвід.— К.: Інфра, 2002.-110 с.
5. Желюк Т.Л. Державна служба. – К., 2005